Головна » Анекдоти » Про москалів [ Додати анекдот ]

На уроці географії у школі:
- Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють - ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
- Та це ж москалі!
- Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
- Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
- Зате ми гарно співаємо…

Дзвінок, Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова. Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Харашо Міша, ето действительно важная новость. А большая у вас армия?
- Ну, зара… Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен сказать тебе, Миша, что у меня в армие 100 тисяч людей, каторие только ждут маево приказа.
- Холєра, я зара вам віддзвоню.
За якийсь час…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано. До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что со времени нашего последнего разгавора я увеличил армию до 200 тисяч человек.
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
За якийсь час…
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч в’язнів.


- Куме!
- Га?!
- А ви чули, що москалі в космос полетіли?!
- Та що, всі?
- Та не всі, тільки один.
- То чого ти дурню радуєшся?!


Син підходить до мами:
- Мамо, мамо! Я женитися хочу.
- А з ким, може, з Оленкою?
- Та ні.
- А може, з Оксанкою з сусіднього двору?
- Та ні.
- А з ким?
- З Борею.
- З ним не можна.
- А чому?
- Так він ж москаль


Йде гуцул горою. Дивиться - чоловік рачки біля кущів ходить:
- Гей, чоловіче, що робиш?
- Да вот грибочки, ягодки собираю…
- А ти їх, москалю, садив?!


Урок толерантності в українській школі:
— Діти, запам’ятайте: до москалів треба ставитися так само, як до нормальних людей.


Пане, Ви чому свою сторінку на домен “ru” поставили?
- А що?
- Так то ж “Раша” - москалі!
- І треба ж мені такий сором ! А я думав, що “ru” - то Рідна Україна!


Помирає старий Бандерівець і кличе до себе священика, щоб висповідатися:
- Хтів би м, святий отче висповідатися перед тим як вмру
- То кажіть, чим с-те прогнівили Господа Бога нашого?
- Та, вбив 26 москалів, 24 комуністи;
- Зачекайте, ви спочатку висповідайтеся, а про добрі справи пізніше побалакаємо!


- Куме ходіть до клубу москалів бити
- Ходімо! Але якщо вони нас?
- А нас то за шо?


Ловляь рибу українець та москаль. Зловили золоту рибку. От рибка і каже :
- Відпустіть мене, я Вам виконаю любі три бажання.
Москаль каже:
- Я словіл рибку за губу, я буду загадивать два желанія, а ти за хвост словіл, ти одно.
Добре каже українець, Москаль каже:
- Хочу что би на всей русі небило ніодного хохла, і что би кругом всей русі била велікая огорожа!
Рибка каже 1,2,3-все зроблено.
Українець:
- рибко, а правда що в москалів нема жодного українця - правда каже рибка; а правда що кругом москальляндії велика-превелика огорожа - правда каже рибка. Тоді українець і каже:
- То заляй це все нах*й бетоном!

Москва, Киевский вокзал:
— Внимание! Внимание! Поезд №40,Москва – Львов, отправляется с девятого пути! Дорогие россияне! Берегите себя вдали от родины! А ви, клятi хохли, їдьте й не вертайтесь!!! Счастливого пути россияне!
Брянск:
— Внимание! Со второй платформы отправляется скорый поезд №40,Москва – Львов! Россияне, одумайтесь пока не поздно! На территории Брянского вокзала работает гостиница, русским — одна ночь бесплатно!
Хутор Михайловский:
— Всех украинцев просят выйти из вагонов для таможенного досмотра! Руки на вагон! Лицом к составу! Ноги на ширине плеч! Декларация в зубах! Россияне, спокойной ночи.
Конотоп:
— Москалi! Речi з вiкон! Грошi на стiл! Декларацiї в одне мiсце! Вiтаємо українцiв на Батькiвщинi! Спiввiтчизники, списки того, що у вас вiдiбрали на росiйськiй митницi — до начальника потягу! Зараз кацапи нам все вiдшкодують!
Київ:
— Увага! Увага! Потяг №40, Москва – Львів, вирушає через дві хвилини. Прохання проводжаючим вийти з вагонів. Вагоны с русскими опаздывают на 8 часов. Щасливої дороги!
Львiв:
— Увага! До третьої платформи прибув швидкий потяг №40, Клята Московія – Cлаветне місто Львів. Зустрічаючі, можете пройти до вагонів по містку. Москальський склад потягу, на жаль, весь вийшов на 50-му кілометрі і зараз зі своїми клумаками насолоджується карпатськими краєвидами. Пасажири біля кас московського напрямку! Ви можете зачекати свій потяг на нарах у кімнаті міліції нашого вокзалу.

- Куме, де це ваш собака ?
- Та, я його зарiзав.
- О-о ! А за що ?
- Бо москалям продався !
- Як !?
- А ось так ! Приходжу додому - а вiн менi з будки: “Гафф, гафф !”


Сидять два куми, їдять сало. Один другому й каже:
— Куме, а ви знаєте, то ті москалі, шляк би їх трафив, але вони такі героїчні, ну такі вже героїчні люди!
— Та ви шо таке триндите, куме!
— Ну так от. Слухайте. Йду я вчора попри ставок, глип - а там москаль топиться. Я йому: “Може тобі допомогти?”. А він все кричить та й кричить: “Та ну! Та ну!”

Зустрічаються двоє крокодилів:
— Ну, як полювання?
— Двох негрів з’їв, а ти?
— А я одного москаля.
— Брешеш, ану дихни…


— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!


1-15 16-18

[ Вгору ]